ТА ЇХНІ НАСЛІДКИ ДЛЯ ТІЛА І ДУШІ
Наразі усе частіше й гучніше чутно про тему сексуальних травм. Про це варто говорити, проте варто не залишити поза увагою дещо важливе. Дещо, не таке трагічне на перший погляд. Багато хто, почувши про насильство, полегшено зітхнуть і скажуть: «Ну, слава Богу, це не про мене!».
Справді, багатьох врятували виховання, батьківська увага та умови життя від гострих і важких травматичних переживань, пов’язаних із темою інтимності.
Але чи дійсно все так спокійно "в раю"?
Я лікар, і моя робота — допомагати людям бути здоровими і, головне, залишатися такими. А також висвітлювати, пояснювати незрозумілі моменти, аби здоров’я й життя моїх клієнтів (переважно клієнток) ставали усвідомленими.
Ті, хто зіштовхнувся із очевидними сексуальними травмами в житті, мають шанс їх пережити. Якщо вистачить сміливості визнати, що сталося, знову зібратися з духом, звернутися за допомогою до фахівця, витягти це з себе, програти "сценарій", виплакатися, виговоритися, викричатися і, зрештою, завершити цю "програму" на біологічному рівні, інтегрувати досвід й почати жити далі.
Ключові слова тут — сміливість і усвідомленість. Якщо травма яскраво виражена, вона чітко відкладається у свідомості. Це — матеріал для роботи, а найголовніше це беззаперечне визнання травмою того, що сталося. Визнання іншими, визнання щодо себе. Необхідні тільки ресурси для подолання.
Однак є ще повсякденне життя. Життя зі своїми, здавалося б, дрібними казусами. Маленькими, але іноді досить яскравими негативними спалахами, про які не прийнято говорити. Навіщо? Люди, яким про це розкажеш, відповідають: «Та годі, це дрібниці, забудь!» , «Ну, буває — не зважай!»
Або ще краще: «А в кого не так? Це ж життя, люба!» чи «Ми всі через це проходили…»
У цій останній фразі й криється суть. Оскільки всі ми переживали подібні ситуації, їх зазвичай не беруть до уваги й не вважають такими, що дійсно травмують. «Ну що ти, дитина чи що, перейматися через таке?»
Звісно, ні. Але це — гра розуму. Тіло сприймає все інакше, у нього власна свідомість, схожа на таку в п’ятирічної дитини. Коли важлива кожна дрібниця, і будь-яка з них може стати трагедією.
ЩО Ж ВІДБУВАЄТЬСЯ З ТІЛОМ?
Кожну негативну ситуацію тіло сприймає як загрозу для існування. Вона може відрізнятися тривалістю та інтенсивністю, але наше тіло досі живе "в лісі" і будь-які сигнали із зовнішнього світу сприймає як такі, що сприяють життю або загрожують йому. Отже, воно прагне витягти нас із цих ситуацій, змінюючи для цього функції та активність органів, залучених у конфлікт.
Повторюся, для нас "конфлікт" може бути внутрішнім і обмежуватися переживанням. Для тіла він завжди зовнішній. І зміни в органах відбуваються справжні. Це нормальні біологічні програми тіла. А ми ж, спостерігаючи їх на різних етапах, згодом називаємо ці зміни хворобами.
Для запуску таких програм існують певні умови:
✓ драматичний,
✓ несподіваний вплив,
✓ переживання в ізоляції.
І чим несподіванішою є подія, чим гострішими переживання (навіть короткочасні), чим глибше людина "закопує" себе в цьому, тим гіршими будуть наслідки для тіла. Воно намагатиметься вирішити проблему, доки та крутиться у свідомості. А якщо вона, залишаючись непропрацьованою, опуститься глибше, то будь-яка дрібниця, що нагадує травматичну ситуацію, витягуватиме на поверхню і сам психологічний конфлікт, і всі його тілесні наслідки.
Це стосується всіх хвороб взагалі. З тією лише різницею, що для будь-якої хвороби не має значення, що саме сталося, але завжди важливо, як це відчувалося.
Ситуації, пов’язані з інтимними зонами, майже завжди сприймаються за певним сценарієм — сценарієм сексуальної травми. Мікротравми, якщо хочете. Але пам’ятайте: будь-який, навіть найменший елемент, який хоч трохи нагадує травмуючу подію, викликатиме в тіла ту саму реакцію. І ситуація зі здоров’ям буде схожа на берег, який розмиває вода: ще вчора там зеленіла трава, але будь-якої миті ґрунт може піти з-під ніг.
Про приклади з життя і можливі шляхи подолання - у пов'язаних статтях нижче
留言