ЯК ВЛАШТОВАНА ЖІНКА

ЦЯ ІСТОРІЯ ТРАПИЛАСЯ РОКІВ СІМ ТОМУ

Якось, забираючи сина з навчання, я познайомилася з тіткою його шкільних друзів. Приголомшливо красива дівчина двадцяти років, навчалася заочно на психолога і працювала нянею, а щовівторка "вигулювала" племінників. Поки малюки [тоді ще малюки!] намотували кола майданчиком, ми влаштувалися в кав'ярні з видом на парк. Завдяки книжці "Orgasmi e eiaculazione", яку я взяла із собою, аби підготуватися до чергового вебінару, зав’язалася розмова про сексуальні проблеми, табу і сексуальну грамотність.

Це зараз на порозі віку, визнаного ВОЗ початком зрілості [45], я вже не ходжу в пошуках "вільних вух". А тоді, мене, фактично ще молоду-гарячу фахівчиню, хлібом не годуй, дай поговорити на теми сексуальності. Аврорі, так звали юну тітку, було цікаво все. Вона завзято підтримувала розмову на тему раціональності чи ні поділу оргазмів на вагінальні, кліторальні та інші. Заговорили про те, що багато жінок гадки не мають, як вони влаштовані, особливо від пояса до колін, і як там усе працює. Я поділилася, що навіть не всі лікарі знають, як, наприклад, влаштований клітор. Ну от не приділяється цьому достатньої уваги на курсі анатомії. Про зону G взагалі мовчу. Аврора перервала мене на півслові: — Я теж не знаю. А як?

Можна було б, звісно, намалювати ручкою на серветці, у стилі Агати Крісті від сексології. Але ж увесь прикол клітора і магічно-оргастичної G саме в 3D-структурі. Тепер для тієї самої теми можна було б відкрити в телефоні новину весни 2026 про мапу нервів клітора. Тоді ж для таких розмов потребувало лише кави, вільного часу і підручних предметів. Я підтягнула до себе напівпорожню пластикову пляшку, яку діти залишили на столі:

— Нехай це буде піхва... Аврора підняла одну зі своїх соболиних брів і з цікавістю нахилила голову набік.

НА ПАЛЬЦЯХ БЕЗ СИНХРОТРОНУ

Бо його як в сучасних науковців в мене не було, були лише знання, просторова уява і здоровий ентузіазм. Я покрутила в руках довгу ложку від latte macchiato. Однієї ложки, звісно, було мало, довелося озирнутися і стягнути із сусіднього столу другу, поклавши їх під кутом черпачками одна на одну: — Дивися, черпачки ложок — це тіло клітора, кінчик ложки — голівка, яку ми бачимо. А оці дві ручки — ніжки клітора, вони йдуть усередині тіла по боках піхви, – я поставила пляшку між ложками так, щоб відтворити анатомічну картину.

— Тут, щоправда, у клітора є ще дві частини, з губчастої тканини, – продовжила я, зім’явши серветки і запихаючи їх з-під ложки.

Аврора розглядала все це, округливши очі і затамувавши подих. Розмови за сусідніми столиками стихли. Кілька молодих людей і матуся двійнят витягнули шиї в наш бік. Я розуміла, що в науковому запалі говорю надто голосно, але процес вже було не зупинити:

— Ех, нам ще уретри бракує!

— Лоренцо, – звернулася я до офіціанта, давно мені знайомого, який пробігав повз, – принеси, будь ласка, соломинку.

— Як завжди зелену, синьйоро? Соломинку синьйорі Олександрі!

— Та хоч яку, – услід Лоренцо, що тікав, вже тихенько пробурмотіла я, збентежившись від занадто привернутої уваги.

Спорудивши з третьої серветки між ложками і пляшкою мочалочку, що символізувала парауретральні залози, і встромивши в неї соломинку, я стала розповідати Аврорі, які тканини і чим наповнюються при збудженні. Наприкінці в проєкції тіла клітора пальцем трохи втиснула стінку тонкої пляшки всередину, щоб пояснити, де формується зона G і якого вона приблизно розміру.

Матуся двійнят за сусіднім столиком продовжувала скидати телефонні дзвінки, що заважали прислухатися. Аврора відкинулася на спинку стільця. Закусивши край губи і схиливши голову набік, вона закотила очі, уявляла, як оця ложково-пляшково-серветкова інсталяція виглядає всередині неї. Один із молодих людей після довгої паузи шумно видихнув. Я теж відкинулася на стільці, допиваючи latte macchiato, що охолов у процесі перформансу.

СІМОМА РОКАМИ ПІЗНІШЕ

А саме - зараз, я би додала, що анатоми й досі між собою дочищають терміни. Тобто ми вже ніби в епосі 3D-візуалізацій, але базову мову для опису жіночої анатомії все ще приводять до ладу, ніби людство щойно згадало, що в жінки між ногами не схематичний значок, а об’ємна анатомія. Але це вже перфекціонізм.

В той самий період, коли відбулася розмова з Авророю, на одній з моїх лекцій, де я викладала, анатомію майбутнім сексологам, студенти запитали: "Що ж ви все на руках показуєте інтимний самомасаж та інтимну анатомію? Зніміть уже нормальне відео з муляжем!"

Ех, любі! Із муляжем, звісно, можна і треба. Із синхротроном і комп’ютерною графікою ще веселіше. Але на руках воно наочніше, дуже налаштовує на творчу ноту і дає змогу в будь-якій ситуації за допомогою підручних матеріалів провести сексуальний лікбез тим, хто про це просить. І навіть тим, хто випадково, але не випадково ;) опинився поруч.

А ще, за всіма принципами педагогіки, запам’ятовується набагато краще, бо і доторкнутися можна, і емоцій через край. І ось тепер, коли новини урочисто добралися до 3D-карт і мікронних нервових розгалужень, я дивлюся на ту сцену в кафе з ще більшим розчуленням. Бо сексуальний лікбез починається не з дорогих візуалізацій, а з моменту, коли хтось нарешті бере і пояснює.

НЕ СУХА ТЕОРІЯ

Наразі приєднатися до вивчення того, як воно все влаштовано, можна на живих зустрічах у Мілані, щоп’ятниці ввечері. Синхротрон не обіцяю, 3D-окулярів теж, але за кавою "на пальцях", детально і з гумором поясню всю цю нейрофізіологію так, щоб вона не залишилася десь у конспекті.

Бо річ не в тому, щоб завчити кілька розумних слів і потім у найделікатніший момент зачитувати партнерові уривок з анатомічного атласу, ще й намагаючись так, щоб ні в кого нічого не впало, включно з настроєм. Річ у тому, щоб зрозуміти це живо, легко і по-людськи, тоді про ті самі речі можна буде говорити без сухості, без ніяковості і без вбитого настрою.